Головна
Дубровицька РДА
Міністерство освіти і
науки України
Управління освіти
Рівненської ОДА

УВАГА КАРАНТИН!!!


 



5 РЕЧЕЙ ПРО КОРОНАВІРУС, ЯКІ ПОТРІБНО ЗНАТИ БАТЬКАМ – МОН ТА МОЗ ДАЮТЬ РОЗ’ЯСНЕННЯ


НУШ

Наш канал


 


09  січня  2020 року у районному Будинку культури відбувся районний  етнофестиваль «Вифлеємська зірка», в якому взяли участь учні із 16 закладів освіти району



 



Нагородження спортсменів Дубровицького району за результатами 2019 року



 



Фестиваль педагогічної майстерності «Інновація. Пошук. Якість».

Зверніть увагу


 



Про внесення змін до наказу від 16.09.2019 №22-к “Про створення атестаційної комісії в управлінні освіти, молоді та спорту РДА»



 



Розпорядження голови Дубровицької РДА про організацію обліку дітей шкільного віку та учнів на території Дубровицького району



 



Для шкіл відкрилася попередня реєстрація на програму з організації мовних таборів GoCamp 2020

Провідник по сайту  »   » » Дума про патріота

Дума про патріота

 

 

Учительська доля барвиста. Є в ній усе: сльози радості й гіркота невдач, найвищі злети духу, аж до запаморочення від висоти і сірий туман буденності, свіжий рожевий вітер змін і тягуче відчуття застою. Барвиста доля вчителя, доля людини, серце якої, як серце Данко, палає, палає любов’ю до дітей, людей, оточуючого світу.

Народився Микола Федорович 22.11.1969 року у маленькому, славному селі Крупове Дубровицького району. Про пісні і вишиванки цього села знає, напевне, увесь світ.

Коли постало у Миколи питання про вибір професії, це було складно, бо мав два захоплення, два уподобання – хист і любов до малювання і любов до дітей.

І зрозумів, що ці два крила можна об’єднати для польоту у високості, ставши вчителем. Отже, в 1985 році Микола Правник - студент Кременецького педучилища, а в 1989 році Микола Федорович Правник – дипломований молодий спеціаліст – вчитель трудового навчання.

 В 1989 році призваний до лав армії, а з 1991 року – розпочав свою педагогічну діяльність у Дубровицькій ЗОШ №2. Ці роки життя були дуже плідними для Миколи Федоровича – здобув освіту і фах, відслужив у армії, зустрів свою долю в образі милої, гарненької дівчини Галинки. Яка годинами могла любуватися його малюнками, під спів солов’я слухала щирі зізнання у вічному коханні; створив сім’ю, народилися дві донечки, одна схожа на тата, а друга на маму. Все як у всіх. Робота, дім, сім’я, малюнки. Кожен край, його земля і небеса, сонце і води, ліси і трави, що на тій землі виростають і тими водами напуваються  мають свою неповторну красу, вдачу і долю свою. Кожен край народжує свого співця, сподіваючись виявити себе через його…       Хто бачив пейзажі Миколи Правника ,той погодиться зі мною, що Микола Федорович – справжній  співець свого поліського краю. І нехай це звичайні буденні пейзажі природи нашого краю, місця що нас оточують, малюнки без  коштовних рам і прикрас, але те, на чому зупинилося око  художника воно вмить оживає, здається, дихає і відчуває.

 Ось уже впродовж 23 років вчителювання в Дубровицькій ЗОШ №2 сіє Микола Федорович Правник розумне, добре, вічне в душах своїх учнів. Навчає їх трудовому навчанню, вмілими і вправними робить їхні  руки, навчає малюванню – тонкими і відкритими для краси робить їхні очі і душі, навчає  допризової підготовки – вірними, надійними, патріотичними робить їхні серця, які будуть готові в будь-який час стати на захист Батьківщини. Вчить їх бути часточкою своєї землі, як зіницею ока берегти її від ворогів. Бо українська земля-єдина , рідна своя. Про вчителів кажуть: «Вчи як живеш, живи як навчаєш». Це про Миколу  Правника.

Зараз наша держава у великій небезпеці, в стані неоголошеної війни. На сході країни проходять бойові дії, гинуть люди, ллється кров. І коли постало питання про захист Вітчизни, Микола Федорович у вересні 2014 року  пішов добровольцем до Збройних Сил України. Піщов, бо не зміг би сказати дітям, чому я не там! Пішов із шкільним підручником з допризивної підготовки, який ставав у пригоді товаришам по окопах.

Отримавши відпустку,  15 січня 2015 року завітав до рідної школи. Яка це була хвилююча зустріч. Які щемливо-тремтливі почуття охоплювали і дітей, і дорослих. І ось десятки допитливих дитячих очей дивляться на Миколу Федоровича, не хочуть пропустити жодного слова з його уст. І Микола Федорович схвильований. На вигляд бадьорий. От тільки трішечки втомлений і виснажений погляд, і на скронях побільшало сивини… Нелегкі солдатські будні… Тривога за рідних і близьких, тривога за рідну країну, а ще злість і нерозуміння тенденцій   ворога. Адже ворог – «старший брат»… Як це болісно і незрозуміло. Дітям цікаво все. І коли настане довгождана перемога і кінець війни, і як харчують солдатів, і чи немає страху, коли навколо розривається земля від вибухів, і вмирають твої побратими…

У Миколи Федоровича на очах сльози… Одинадцятикласники читають вірші про героїчні подвиги бійців, про віру в перемогу.. І Микола Федорович запевняє всіх, що ворога буде знищено, ні клаптя української землі не буде загарбано, а мир скоро запанує на нашій вільній українській землі. На згадку про їхній батальйон лишає жовто-блакитне знамено, прапор, який подарували йому наші учні у вересні.

І знову дружні і товаристські обійми, сльози на учнівських очах. Емоції, емоції, емоції… І наказ – учнівський і вчительський – вистояти і повернутися додому живим і здоровим!А коли повернувся, то ще довго не міг забути солдатський бліндаж,не міг спати на ліжку

 Живе, так як навчає. Його справжнє вчительське покликання, трепетна до краси душа художника, тверда рука і зірке око патріота і гаряче, небайдуже, вірне серце Данко змушують його бути там, де найважче.

Ми сьогодні кажемо «Слава Україні» і чуємо у відповідь «Героям слава»  розуміючи, що герої – на передовій, у самому серці війни. Там зараз знаходяться і наші з вами земляки. Нехай всі вони повернуться з цієї неоголошеної війни живими і здоровими.

Бо сім’ї чекають батьків і братів, учні – вчителів, а держава – своїх вірних синів! «Слава Україні!»



Ви наша гордість, слава і надія!

Вертайтесь, коли кляті всі кати

Повстануть перед вами на коліна,

Вертайтесь з перемогою , брати!

Збудуєм сильну, нову Україну,

Ріднішої землі нам не знайти,

Тож будьмо вірні їй аж до загину


 


Пирішко Мирослава

педагог – організатор

Дубровицької ЗОШ І-ІІІст.№2

  • Переглядів: 1 879
Уважаемый пользователь! Вы используете устаревший браузер Internet Explorer 6.
Дальнейшее использование этого браузера влечет за собой высокий риск заражения Вашего компьютера вирусами.
Чтобы сделать пребывание в Интернете более удобным и безопасным, рекомендуем установить себе    Internet Explorer 9